Коротко: сучасні внутрішні жорсткі диски для ПК, ноутбуків, NAS і реєстраторів підключаються через SATA III. SAS - серверний інтерфейс, який працює тільки з SAS-контролером. IDE (PATA) - застарілий стандарт для старих комп'ютерів. Зовнішні диски підключаються через USB, і для HDD важливо, щоб це був USB 3.0 або новіший.
SATA: стандарт для всього домашнього
SATA (Serial ATA) має три покоління з однаковими роз'ємами і повною зворотною сумісністю:
| Версія | Пропускна здатність | Практична межа |
|---|---|---|
| SATA I | 1,5 Гбіт/с | ~150 МБ/с |
| SATA II | 3 Гбіт/с | ~300 МБ/с |
| SATA III | 6 Гбіт/с | ~600 МБ/с |
Новий диск SATA III працюватиме і в старій платі з SATA II, просто з обмеженням її швидкості. Для жорсткого диска це майже не відчутно: навіть найшвидші сучасні HDD лише наближаються до межі SATA II, а SATA III з великим запасом. Різниця між версіями важлива для SSD, а не для HDD.
Диск SATA підключається двома кабелями: інформаційним SATA (тонкий, 7 контактів) і живлення SATA (широкий, 15 контактів). Інформаційний кабель зазвичай не входить у комплект диска, тому якщо в ПК немає вільного, додайте його до замовлення.
Порада: для SATA-дисків у BIOS має бути увімкнений режим AHCI, а не IDE, інакше швидкість і функції диска будуть обмежені.
SAS: тільки для серверів
SAS (Serial Attached SCSI) - інтерфейс серверних дисків із пропускною здатністю 12 Гбіт/с у поточному поколінні, двопортовим підключенням для відмовостійкості та розширеними засобами діагностики. Важливо розуміти сумісність:
- SATA-диск можна підключити до SAS-контролера.
- SAS-диск не можна підключити до звичайного SATA-порту материнської плати: роз'єм навмисно зроблено так, щоб він не підходив, і плата такий диск не побачить.
Тому серверні серії часто випускають у двох версіях: SATA і SAS. Перед покупкою корпоративного диска для домашнього ПК чи NAS перевірте в картці, що це SATA-версія. Серверні моделі - у розділі серверні жорсткі диски.
IDE (PATA): для старих комп'ютерів
IDE, він же PATA або ATA, - паралельний інтерфейс із широким 40-контактним шлейфом і окремим роз'ємом живлення Molex. Його використовували до другої половини 2000-х. Нові IDE-диски сьогодні майже не виробляють. Якщо потрібно оживити такий комп'ютер, часто простіше поставити SATA-диск через перехідник IDE-SATA, якщо дозволяє BIOS.
USB: інтерфейс зовнішніх дисків
Усередині зовнішнього диска стоїть звичайний SATA-диск, а плата-перехідник перетворює SATA на USB. Тому швидкість зовнішнього диска обмежує і сам HDD, і версія USB:
- USB 2.0 - практично 30-40 МБ/с. Для жорсткого диска це вузьке місце: копіювання великого архіву розтягнеться в рази.
- USB 3.0 / USB 3.1 Gen 1 / USB 3.2 Gen 1 - це різні назви одного стандарту на 5 Гбіт/с. Його цілком вистачає для будь-якого HDD.
- USB-C - це форма роз'єму, а не швидкість. Диск із USB-C може працювати і на 5, і на 10 Гбіт/с: дивіться специфікацію.
Підключайте зовнішній HDD до порту USB 3.0 (зазвичай синього або з позначкою SS), а не до USB 2.0 на передній панелі старого корпусу.
Що обрати
- Домашній ПК, ноутбук, NAS, реєстратор - SATA III.
- Сервер із RAID-контролером - SAS або SATA, залежно від контролера і кошика.
- Зовнішній диск - USB 3.0 або новіший.
Про розміри дисків і сумісність із корпусами - у статті «Форм-фактор HDD: 3.5" чи 2.5"».
